Опис препарату Лізиноприл

Лізиноприл є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який застосовується для лікування різних станів, пов’язаних з підвищеним артеріальним тиском та серцево-судинними захворюваннями. Таблетки мають рожевий колір, круглу форму, з плоскою поверхнею та скошеними краями, з рискою на одній стороні для легкого поділу.

Форма випуску

• Таблетки по 20 мг: у пачках по 10, 15, 30 або 60 штук, у блистерах або банках.

Коди та фармакологічна група

Діюча речовина

Лізиноприл у формі дигідрату – 20 мг у одній таблетці.

Фармако-терапевтична група

Антигіпертензивний препарат, інгібітор АПФ.

Фармакологічна дія

Лізиноприл пригнічує активність АПФ, що зменшує перетворення ангіотензину I у ангіотензин II, який є сильним судинозвужувальним агентом та стимулює секрецію альдостерону. Це сприяє розширенню артерій, зниженню системічного опору судин, зменшенню кровонаповнення та навантаження на серце. Препарат підвищує толерантність до фізичних навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда і патологічне ремоделювання судин. Також сприяє зменшенню альбумінурії та покращенню функції гломерулярного ендотелію у хворих на цукровий діабет.

Показання до застосування

• Ессенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими препаратами).
• Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії).
• Гострий інфаркт міокарда (у перші 24 години для підтримки гемодинаміки та профілактики дисфункції лівого шлуночка).
• Цукровий діабет з нефропатією (для зниження альбумінурії у пацієнтів із інсулінозалежним та інсуліннезалежним діабетом з гіпертензією).

Спосіб застосування, курс і дозування

Дозу препарату встановлює лікар індивідуально залежно від стану пацієнта, показань та функції нирок. Початкова доза становить 2.5 мг один раз на добу. Подальша підтримуюча доза зазвичай коливається від 5 до 20 мг на добу, розподілених на один або два прийоми. Тривалість курсу визначає лікар.

Лекарственне взаємодія

• При сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе додаткове зниження АТ.
• З обережністю застосовують з калийсберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію або замінниками солі з калієм через ризик гіперкаліємії.
• Комбінація з НПВС може знизити ефективність зниження тиску та підвищити ризик порушення функції нирок.
• При застосуванні з інсуліном або пероральними глюкозознижуючими засобами можливе посилення гіпоглікемії.
• Змішане застосування з літієм може підвищити його концентрацію у крові, тому потрібно контролювати рівень літію.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ.
• Анафілактоїдний або анафілактоїдний шок у минулому.
• Наслідковий або ідіопатичний ангионевротичний набряк.
• Вагітність і період лактації.
• Вік до 18 років (без встановленої безпеки та ефективності).
• Гемодіаліз або гемофільтрація з високопротоковими мембранами.
• Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскирен у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок.

Особливі зауваження

Перед початком терапії або при зміні дози необхідно контролювати рівень електролітів, функцію нирок та артеріальний тиск. Особливо обережно слід застосовувати у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій, із порушеннями функції нирок або з низьким об’ємом циркулюючої крові. У випадках гострої артеріальної гіпотензії або значного зниження АТ потрібно припинити терапію. Пацієнтам з серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда слід з обережністю застосовувати препарат через можливість розвитку артеріальної гіпотензії.

Застосування при порушеннях функції нирок

Дозування визначає лікар з урахуванням рівня креатиніну та швидкості клубочкової фільтрації. У пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно частіше контролювати рівень електролітів і функцію нирок, а дозу коригувати відповідно до стану.

Застосування у похилому віці

Пожилі пацієнти мають бути під ретельним контролем через підвищений ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок. Починати терапію рекомендується з мінімальних доз під наглядом лікаря.

Застосування у дітей

Безпека та ефективність застосування у пацієнтів молодше 18 років не встановлені, тому препарат не призначається цій групі пацієнтів.

Побічні дії

Можливі реакції з боку різних систем органів:

• Кровотворна система: рідко — зниження гемоглобіну, анемія; дуже рідко — порушення функції кісткового мозку, тромбоцитопенія, лейкопенія.
• Імунна система: ангіоневротичний набряк (часто — обличчя, губ, мови, гортані), крапивниця, синдром, що супроводжується підвищенням СОЕ, артралгією.
• Центральна нервова система: головокружіння, головна біль, парестезії, порушення сну, рідко — спутаність свідомості, судоми.
• Органи зору: порушення зору.
• Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, тахікардія, ускладнення при серцевій недостатності.
• Дихальна система: сухий кашель (часто), бронхоспазм, риніт, рідко — інші ускладнення.
• Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, діарея, сухість у роті, диспепсія.
• Печінка і жовчовивідні шляхи: гепатит, жовтяниця рідко.
• Мочевивідна система: порушення функції нирок, уремія, гостра ниркова недостатність, протеїнурія.
• Шкіра і підшкірно-жировий жир: зуд, висип, рідко — псоріаз, синдром Лайєла, синдром Стівенса-Джонсона.
• М’язи і суглоби: міалгії, артралгії, артрити.
• Лабораторні показники: зміни у рівнях електролітів, активності печінкових трансаміназ, глюкози у крові.