Лізиноприл – інструкція з застосування
Загальна інформація
Лізиноприл – це сучасний препарат, що належить до групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Його основна функція – зниження артеріального тиску та поліпшення функцій серцево-судинної системи. Препарат випускається у вигляді таблеток рожевого кольору, круглої форми, з рискою на одній стороні, що забезпечує зручність дозування та прийому.
Активна речовина – лізиноприл у формі дигідрату, що має виражену гіпотензивну та кардіопротекторну дію.
Фармакологічна дія
Лізиноприл інгібує активність АПФ, що перетворює ангіотензин I у ангіотензин II – потужний судинозвужувальний агент. Це сприяє розширенню артерій, зниженню опору судин, зменшенню навантаження на серце та зниженню артеріального тиску. Внаслідок цього покращується кровопостачання органів, зменшується навантаження на міокард, а також сприяє ремоделюванню серця при хронічних захворюваннях.
Препарат також підвищує рівень реніну в плазмі крові і сприяє зниженню продукції альдостерону, що допомагає контролювати рівень калію та запобігати гіперкаліємії.
Показання до застосування
- Ессенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія – монотерапія або у комбінації з іншими препаратами для зниження високого тиску.
- Хронічна серцева недостатність – для покращення функціонального стану та запобігання прогресуванню.
- Острий інфаркт міокарда – у перші 24 години для підтримки гемодинаміки та профілактики дисфункції лівого шлуночка.
- Діабетична нефропатія – для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним та інсуліннезалежним цукровим діабетом з артеріальною гіпертензією або без неї.
Спосіб застосування, режим і дози
Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта, показань та функції нирок. Початкова доза становить 2,5 мг один раз на добу. У разі необхідності вона може бути збільшена до підтримуючої дозі 5-20 мг на добу, розподіляючи прийом у кілька прийомів або один раз, залежно від клінічної ситуації і реакції організму.
Для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або високим ризиком ускладнень рекомендується починати з мінімальної дози та поступово її збільшувати під контролем лікаря.
Лікарські взаємодії
- Антигіпертензивні засоби – можливе посилення гіпотензивного ефекту.
- Калийзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препарати калію та замінники солі з калієм – підвищують ризик гіперкаліємії, особливо при порушеннях функції нирок.
- НПВС (нестероїдні протизапальні засоби) – можуть зменшити ефективність лізиноприлу та викликати порушення функції нирок.
- Інсулін та цукрознижуючі препарати – можливе посилення гіпоглікемії.
- Літій – підвищує ризик токсичності, тому необхідний контроль рівня літію у крові.
- Інші лікарські засоби – у випадках застосування з бета-блокаторами, кальцієвими блокаторами, антидепресантами, тромболітиками та іншими гіпотензивними препаратами ефект може посилюватися.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Препарат заборонено до застосування під час вагітності та годування груддю. При необхідності лікування в період лактації слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування через потенційний ризик для дитини.
Побічні дії
З боку системи кровотворення
- Редко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи
- Часто – ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, гортані; рідко – синдром підвищеної СОЕ, артралгія, крапивниця; дуже рідко – аутоімунні реакції.
З боку нервової системи
- Часто – головний біль, запаморочення; рідко – парестезії, порушення сну; дуже рідко – судоми.
З боку серцево-судинної системи
- Часто – ортостатична гіпотензія; рідко – тахікардія, погіршення симптомів ХСН.
З боку дихальної системи
- Часто – сухий кашель; рідко – бронхоспазм, алергічний альвеоліт.
З боку ШКТ
- Часто – нудота, блювання, діарея; рідко – гастралгія, сухість у роті, диспепсія.
З боку печінки
- Рідко – гепатит, жовтяниця.
З боку нирок
- Часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність.
З боку шкіри
- Часто – свербіж, висип; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Лайела.
Інші реакції
- Міалгія, артралгія, зниження лібідо, гінекомастія.
- Можливі зміни лабораторних показників – підвищення рівня мочовини, креатиніну, гіперкаліємія.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ.
- Анафілактичні реакції в анамнезі, включаючи ангіоневротичний набряк.
- Наслідки спадкових або ідіопатичних набряків Квінке.
- Вагітність та період лактації.
- Діти та підлітки (без встановленої безпеки та ефективності).
- Гемодіаліз або аферез високопроточними мембранами.
- Одночасне застосування з сакубітрилом або іншими препаратами, що блокують РААС.
З обережністю застосовують при порушеннях функції нирок, стенозі артерій нирок, стані після пересадки нирки, а також при артеріальній гіпотензії.
Особливі вказівки
Перед початком терапії необхідно провести оцінку стану нирок, рівня калію в крові та артеріального тиску. У разі розвитку різкого зниження АТ або порушення функції нирок слід скоригувати дозу або припинити застосування препарату.
При застосуванні у пацієнтів з серцевою недостатністю або ризиком гіповолемії слід бути особливо уважним та контролювати стан пацієнта.
Після початку терапії рекомендується регулярно контролювати рівень калію та функцію нирок, щоб уникнути розвитку ускладнень.
Застосування у дітей
Безпека та ефективність лізиноприлу у дітей та підлітків не встановлені. Тому застосування можливе лише за призначенням та під контролем лікаря.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Пожилі пацієнти потребують особливої уваги через можливий ризик розвитку гіпотензії та порушення функцій нирок. Потрібен регулярний контроль показників крові та стану здоров'я.