Опис препарату L-Тироксин Берлін-Хемі

Препарат L-Тироксин Берлін-Хемі є синтетичним гормоном щитовидної залози, що застосовується для лікування різних форм гіпотиреозу та інших станів, пов’язаних із порушенням функції щитовидної залози. Його основною діючою речовиною є левотироксин натрій, що є левовращаючим ізомером тироксина, який після метаболічних процесів перетворюється у трийодтиронін, важливий регулятор обміну речовин та розвитку тканин.

Форма випуску

• Таблетки по 50 мкг: у блістерах по 25, 50, 100 штук, у картонних упаковках.
• Таблетки по 75 мкг: у блістерах по 25, 50, 100 штук, у картонних упаковках.
• Таблетки по 100 мкг: у блістерах по 25, 50, 100 штук, у картонних упаковках.
• Таблетки по 125 мкг: у блістерах по 25, 50, 100 штук, у картонних упаковках.
• Таблетки по 150 мкг: у блістерах по 25, 50, 100 штук, у картонних упаковках.

Опис

Таблетки мають колір від білого до світло-бежевого, круглої форми, злегка двояковипуклі, з рискою для зручності ділення. На одній стороні є тиснення "75", а з іншого – риса для ділення.

Медико-фармакологічна група

Фармакологічна дія

Левотироксин натрій – це синтетичний гормон щитовидної залози, який має анаболічну та метаболічну активність. Після внутрішнього застосування він швидко всмоктується з кишечнику, частково перетворюється у трийодтиронін у печінці та нирках, і проникає у клітини організму. Впливає на ріст і розвиток тканин, регулює обмін білків, жирів та вуглеводів.

У малих дозах препарат активує білковий і жировий обмін, сприяє анаболізму. У середніх дозах він стимулює ріст і розвиток тканин, підвищує потребу організму у кисні, покращує функціональну активність серцево-судинної системи і центральної нервової системи. У високих дозах пригнічує гіпоталамічний і гіпофізарний ТТГ, що використовується у терапії тиреотоксикозу або для пригнічення функції щитовидної залози.

Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, а дія зберігається ще протягом кількох тижнів після припинення прийому.

Показання до застосування

• Гіпотиреоз – зниження функції щитовидної залози.
• Еутиреоїдний зоб – для терапії та профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози.
• Рак щитовидної залози – у післяопераційній терапії.
• Диффузний токсичний зоб – у комплексі з тиреостатиками до досягнення еутиреоїдного стану.
• Діагностика – при проведенні теста тиреоїдної супрессії для визначення функціонального стану щитовидної залози.

Спосіб застосування, курс і дозування

Дозування та тривалість лікування визначаються індивідуально залежно від стану пацієнта та показань. Зазвичай препарат приймають внутрішньо натще, за 30 хвилин до їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Не слід розжовувати таблетки.

Замісна терапія гипотиреозу

• Пацієнти молодше 55 років без серцево-судинних захворювань: початкова доза – 50-100 мкг щодня, з поступовим збільшенням у разі необхідності.
• Пацієнти старше 55 років або з серцево-судинними захворюваннями: початкова доза – 25 мкг щодня, з поступовим підвищенням до нормалізації рівня ТТГ.

Дозу коригують кожні 2 місяці, контролюючи рівень ТТГ у крові. Максимальна підтримуюча доза – 150-200 мкг/добу.

Лікування врожденного гипотиреоза

Передозування

Прояви: симптоми тиреотоксикозу – прискорене серцебиття, порушення ритму, болі в серці, тривожність, тремор, порушення сну, підвищена пітливість, втрата ваги, діарея.

Лікування: зменшення дози, перерви у прийомі, застосування бета-блокаторів. У разі важких симптомів рекомендується звернутися до лікаря для корекції терапії.

Лікарська взаємодія

• Левотироксин посилює ефект непрямих антикоагулянтів, тому потрібне коригування їх дози.
• Збільшує потребу у інсуліні та пероральних гіпоглікемічних препаратах.
• Знижує ефективність серцевих глікозидів.
• Колестирамін, колестипол і альгіний гідроксид зменшують всмоктування левотироксину.
• Можливе фармакокінетичне взаємодіяння з деякими стероїдами, антиретровірусними засобами, фенитоїном, фенобарбіталом.

Застосування при вагітності і грудному вигодовуванні

Під час вагітності та лактації терапія левотироксином повинна продовжуватися, оскільки потреба у гормоні зростає через підвищення рівня глобуліну, що зв’язує тиреоїдні гормони. Дозу коригують під контролем рівня ТТГ та Т4 у крові.

У період грудного вигодовування препарат можна застосовувати, оскільки кількість гормону у грудному молоці недостатня для негативних наслідків для дитини.

Побічні дії

При дотриманні рекомендованих доз та контролі стану побічні ефекти виникають рідко. Можливі алергічні реакції або симптоми тиреотоксикозу при передозуванні.

Протипоказання до застосування

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Нелікований тиреотоксикоз.
• Острий інфаркт міокарда, гострий міокардит.
• Недостатність функції надниркових залоз без лікування.

При ІБС, артеріальній гіпертензії, аритміях, цукровому діабеті або тяжкому гипотиреозі застосовувати з обережністю під контролем лікаря.

Особливі вказівки

• Перед початком лікування потрібно виключити недостатність кори надниркових залоз, оскільки її лікування має бути розпочате раніше.
• Препарат не впливає на здатність керувати транспортом і механізмами.

Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом лікаря.

Застосування у похилому віці

Потребує особливої обережності та регулярного моніторингу стану пацієнтів похилого віку.

Застосування у дітей

Для новонароджених та дітей до 3 років суточна доза розраховується залежно від віку та маси тіла, зазвичай 12,5-50 мкг на добу, яку вводять у один прийом за 30 хвилин до першого годування, розчиняючи таблетку у воді до стану тонкої взвеси.

Коди нозологій (МКБ)

• C73 – Злоякісне новоутворення щитовидної залози
• E01.0 – Диффузний ендемічний зоб, пов'язаний з йодною недостатністю
• E01.1 – Множинний зоб, ендемічний, пов'язаний з йодною недостатністю
• E01.2 – Зоб, ендемічний, неуточнений
• E02 – Субклінічний гипотиреоз, спричинений йодною недостатністю
• E03 – Інші форми гипотиреозу
• E04 – Інші форми нетоксичного зоба
• E05 – Тиреотоксикоз (гіпертиреоз)

Загальні рекомендації

Препарат L-Тироксин Берлін-Хемі є ефективним засобом для довгострокового лікування станів, що пов’язані з дефіцитом тиреоїдних гормонів. Його застосування можливе під контролем лікаря, з дотриманням рекомендацій щодо дозування та режиму прийому для досягнення оптимального терапевтичного ефекту та мінімізації ризиків.