Карбамазепін – протисудомний препарат

Фармакологічна група та дія

Показання до застосування

• Епілепсія: різні форми, включаючи великі, фокальні та змішані припадки.
• Болісні синдроми нейрогенного походження: невралгія трійчастого нерва, невралгія при розсіяному склерозі, глоссофарингеальна невралгія.
• Профілактика приступів при алкогольній абстиненції.
• Психічні розлади: шизоаффективні розлади, біполярні та депресивні епізоди, профілактика рецидивів.
• Діабетична нейропатія з болем.
• Несахарний діабет центрального генезу, поліурія та полідипсія нейрогормонального походження.

Спосіб застосування, режим і дози

Індивідуальний підбір дози здійснює лікар. Зазвичай для дорослих та підлітків від 15 років початкова доза становить 100–400 мг на добу, яку при необхідності та з врахуванням клінічного ефекту поступово збільшують не більш ніж на 200 мг на добу кожного тижня. Прийом – 1–4 рази на добу. Тривалість терапії залежить від показань та реакції пацієнта.

Для дітей віком до 6 років рекомендована доза становить 10–20 мг/кг/добу у 2–3 прийоми, з подальшим поступовим збільшенням на 100 мг/добу кожного тижня за потреби. Звичайна підтримуюча доза – 250–350 мг/добу, не більше 400 мг/добу.

Діти віком від 6 до 12 років отримують початково по 100 мг двічі на добу, а потім дозу збільшують на 100 мг/добу кожного тижня до досягнення терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза – 400–800 мг/добу.

Максимальна добова доза для дорослих і підлітків – 1,2 г, для дітей – 1 г.

Лікарські взаємодії

• Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 може підвищити концентрацію карбамазепіну в крові.
• Індуктори CYP3A4 сприяють швидшому метаболізму препарату, зменшуючи його ефективність.
• Карбамазепін стимулює метаболізм антикоагулянтів, фолієвої кислоти.
• Комбінування з вальпроєвою кислотою може знизити концентрацію обох препаратів та викликати токсичні реакції.
• Можливе підвищення рівня літію, верапамілу, циметидину та інших препаратів у крові, що потребує контролю.

Застосування під час вагітності та лактації

Рішення про застосування карбамазепіну у період вагітності та грудного вигодовування приймає лікар після оцінки співвідношення користі для матері і потенційного ризику для дитини. Вагітним рекомендується використовувати мінімальні ефективні дози та монотерапію. Протягом лікування потрібно ретельно контролювати стан плода та новонародженого, зокрема, функцію печінки, нирок і рівень препарату в крові.

Побічні реакції

З боку нервової системи і периферичної нервової системи

• Часто: головокруження, атаксія, сонливість, головний біль, диплопія, порушення акомодації.
• Рідко: непроізвольні рухи, ністагм, дизартрія, периферичні неврити, парестезії, слабкість м'язів, галюцинації, депресія, збудження, психози.

З боку шлунково-кишкового тракту

• Тяжкість та нудота, сухість у роті, підвищення активності трансаміназ, жовтяха, гепатит, діарея або запор.

З боку серцево-судинної системи

• Редко: порушення провідності, брадикардія, аритмії, AV-блокада, колапс, недостатність серця.

З боку кровоносної системи

• Лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, мієлосупресія.

Обмін речовин та гормональні порушення

• Гіпонатремія, затримка рідини, набряки, збільшення маси тіла, порушення функцій щитоподібної залози.

Інші реакції

• Шкірні реакції, висип, свербіж, лімфаденопатія, лихоманка, гепатоспленомегалія, артралгії.

Протипоказання

• АВ-блокада, гематологічні порушення, порфірія в анамнезі, підвищена чутливість до препарату, одночасне застосування інгібіторів МАО та літію.

Особливі вказівки

• Застосовувати з обережністю при серцево-судинних захворюваннях, порушеннях функції печінки або нирок, цукровому діабеті, підвищеному внутрішньоочному тиску.
• Обов'язково контроль крові, функцій печінки та нирок при тривалій терапії.
• Перед початком лікування припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні.
• Обмежити споживання алкоголю під час лікування.
• Вплив на здатність керувати транспортом та механізмами – утримуватись від потенційно небезпечних діяльностей.

Особливості застосування у пацієнтів з порушеннями функцій

При порушеннях функцій печінки та нирок слід застосовувати препарат із обережністю, зменшуючи дози та під контролем лікаря. У пацієнтів похилого віку та дітей також потрібен особливий підхід і регулярний моніторинг.