Загальна характеристика

Гіпотіазид — це фармацевтичний препарат у формі таблеток для перорального застосування, що містить активну речовину гідрохлоротіазид. Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з гравіюванням "Н" на одній стороні та рискою — на іншій.

Доступна упаковка: по 20 таблеток у блістері, у картонній коробці.

Класифікація та фармакологічна група

• Код АТХ: C03AA03 — Гідрохлоротіазид
• Фармакотерапевтична група: діуретики, тіазидні
• Клінічно-фармакологічна група: діуретик

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C. Термін придатності — 5 років від дати виготовлення.

Фармакологічна дія

Гідрохлоротіазид є діуретиком, що належить до групи тіазидних препаратів. Механізм його дії полягає у пригніченні реабсорбції іонів натрію та хлору в початкових сегментах дистальних канальців нирок, що сприяє підвищенню виведення натрію, хлору, води та інших електролітів, зокрема калію і магнію.

Перші ефекти — підвищення діурезу — виникають через 2 години та досягають максимуму приблизно через 4 години після прийому. Гіпотензивний ефект проявляється через 3-4 дні, а повний терапевтичний ефект — через 3-4 тижні.

Крім того, препарат має слабкий вплив на активність карбоангідрази та зменшує рівень іонів бикарбонату у сечі, що може трохи підвищувати pH сечі. Гідрохлоротіазид також має гіпотензивну дію, не впливає на нормальний артеріальний тиск у здорових осіб.

Показання до застосування

• Артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими препаратами)
• Набряковий синдром різного генезу:
  • хронічна серцева недостатність
  • нефротичний синдром
  • синдром передменструального напруження
  • острий гломерулонефрит
  • хронічна ниркова недостатність
  • портальна гіпертензія
• Контроль полиурії, особливо при нефрогенної несахарного діабету
• Профілактика утворення каменів у сечовивідних шляхах у пацієнтів із підвищеним ризиком (зменшення гиперкальціурії)

Спосіб застосування, курс і дози

Дозування та режим застосування підбираються індивідуально, під контролем лікаря. Мінімальна ефективна доза — це та, що забезпечує терапевтичний ефект без появи побічних реакцій.

Для дорослих

• При артеріальній гіпертензії: початкова доза — 25-50 мг один раз на добу. В окремих випадках достатньо 12,5 мг. Максимальна добова доза — 100 мг.
• При набряках: початкова доза — 25-100 мг у один прийом або з інтервалом 2 дні. За клінічною реакцією доза може бути знижена до 25-50 мг. У важких випадках — до 200 мг на добу.
• При синдромі передменструального напруження: 25 мг з початку прояву симптомів до початку менструації.
• При нефрогенної несахарного діабету: 50-150 мг у кілька прийомів протягом доби.

Для дітей

• Розрахунок дози здійснюється залежно від маси тіла: 1-2 мг/кг або 30-60 мг/м² поверхні тіла один раз на добу.
• Зазвичай призначають 37,5-100 мг на добу у віці від 3 до 12 років.

Передозування

Основні симптоми — значна втрата рідини і електролітів: тахікардія, зниження артеріального тиску, шок, слабкість, сплутаність свідомості, судоми, порушення серцевого ритму, нудота, блювота, поліурія, олігурія або анурія. Можливі гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищення рівня сечовини.

Лікування — промивання шлунка, застосування активованого вугілля, корекція водно-електролітного балансу, підтримка кровообігу. Специфічного антидота немає.

Лікарські взаємодії

• Літій: одночасне застосування з Гіпотіазидом може призвести до підвищення його токсичності через зниження клубочкової фільтрації.
• Антигіпертензивні засоби: потенціює їх ефект, може знадобитися корекція дози.
• Серцеві глікозиди: гіпокаліємія і гіпомагніємія підсилюють їх токсичність.
• Аміодарон: можливе підвищення ризику аритмій через гіпокаліємію.
• Пероральні гіпоглікемічні засоби: знижується їх ефективність, можливий розвиток гіперглікемії.
• Кальцитонін, кортикостероїди: підвищують втрату калію.
• НПВС: зменшують діуретичний і гіпотензивний ефекти.
• Міорелаксанти: можливе посилення їх дії.
• Амантадін: зниження кліренсу, підвищення токсичності.
• Колестирамін: зменшує абсорбцію гидрохлоротіазиду.

Застосування при вагітності і годуванні груддю

Заборонено застосовувати у I триместрі вагітності. У II і III триместрах — лише за строгим показанням, якщо користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр і може спричинити желтуху у новонароджених, тромбоцитопенію та інші ускладнення.

Препарат виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування слід припинити грудне вигодовування.

Побічні дії

З боку обміну речовин і електролітів

• Гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія (можуть проявлятися судомами, слабкістю, змінами психіки)
• Гіпохлоремічний алкалоз (сухість у роті, жажда, порушення серцевого ритму, погіршення настрою)
• Гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія (можуть спровокувати напад подагри)
• Підвищення рівнів ліпідів у крові при високих дозах.

З боку травної системи

• Холецистит, панкреатит, холестаз, діарея, запор, анорексія.

З боку серцево-судинної системи

• Аритмії, ортостатична гіпотензія, васкуліт.

З боку сечовидільної системи

• Порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит.

З боку нервової системи

• Головокруження, головний біль, парестезії, порушення зору.

Інші реакції

• Алергічні прояви — кропив’янка, пурпура, васкуліт, синдром Сьєрс-Джонсона, набряк легень.
• Зниження потенції, зміни настрою, реакції підвищеної чутливості.

Протипоказання

• Анурія
• Тяжка ниркова недостатність (КК < 30 мл/хв)
• Тяжка печінкова недостатність
• Неконтрольований цукровий діабет
• Болезнь Аддісона
• Гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіперкаліємія
• Дитячий вік до 3 років (для твердої форми)
• Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату.

Особливі вказівки

• При тривалому застосуванні необхідно контролювати рівень електролітів, функцію серця, печінки та нирок.
• Під час лікування варто враховувати ризик розвитку гіпокаліємії і гіпомагніємії, особливо при застосуванні глікозидів наперстянки або кортикостероїдів.
• Рекомендується вживати продукти, багаті калієм, або призначати калійзберігаючі препарати за показаннями.
• При зниженій функції нирок слід контролювати кліренс креатиніну, а при прогресуючому захворюванні — можлива необхідність припинення терапії.
• Тиазиди можуть викликати зміни в метаболізмі глюкози та рівнях йоду.
• Застосування у пацієнтів похилого віку потребує обережності через підвищений ризик порушень електролітного балансу.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Заборонено застосовувати у I триместрі вагітності. У II та III триместрах — тільки за життєвими показаннями та під ретельним контролем лікаря. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту і може спричинити у плода побічні ефекти.

Препарат виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування слід припинити грудне вигодовування.