Феназалгін

Форма випуску

Препарат Феназалгін випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою. Таблетки мають коричневий колір, круглу форму та двояковипуклу поверхню. На поперечному зрізі видно ядро коричневого кольору з білими вкрапленнями, при контакті з повітрям насичується червоним відтінком.

Опис

Таблетки Феназалгін характеризуються коричневим кольором, мають круглу форму та двояковипуклу поверхню. Вони містять активний компонент феназопіридин гідрохлорид у дозі 100 мг. В допоміжних речовинах використовуються карбоксиметилкрахмал натрію, мікрокристалічна целюлоза, колоїдний діоксид кремнію, тальк, магнію стеарат, а також оболонка з гіпромеллози, тальку, полідекстрози, титану діоксиду, макроголу та фарбників (оксиди заліза різного кольору).

Коди АТХ

Клініко-фармакологічна група

Препарат з місцевою анальгезуючою дією для застосування у урології. Відноситься до групи інших препаратів, що застосовуються в урології.

Діюча речовина

Феназопіридин — основний активний компонент препарату, що має місцеву анальгезуючу дію при застосуванні у нижніх сечовивідних шляхах.

Умови зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 30°C. Термін придатності — 5 років. Не застосовувати після закінчення строку придатності, зазначеного на упаковці.

Фармакологічна дія

Феназопіридин, вивільняючись з сечею, впливає на слизову оболонку нижніх сечовивідних шляхів, проявляючи місцеву анальгезуючу дію. Це допомагає зменшити дизуричні явища, такі як біль, печіння та часте сечовипускання. Точний механізм дії залишається невідомим. Препарат зменшує симптоми подразнення слизової оболонки сечовивідних шляхів, полегшуючи стан пацієнта.

Показання до застосування

• Симптоматична терапія дизуричних явищ (біль, печіння, часте сечовипускання), спричинених подразненням слизової оболонки нижніх сечовивідних шляхів у результаті інфекцій, травм, хірургічних втручань, ендоскопічних процедур, використання зонда або катетера.

Спосіб застосування, курс і доза

Препарат приймати внутрішньо після їди. Таблетки слід ковтати цілком, запиваючи достатньою кількістю води. Взрослим рекомендується по 2 таблетки (200 мг) тричі на добу. Тривалість лікування — не більше 2 днів, включно з випадками у комбінації з антибактеріальними засобами. Не рекомендується застосовувати у дітей та осіб старше 65 років, оскільки безпека та ефективність не встановлені.

При пропуску дози її потрібно прийняти якнайшвидше. Не слід подвоювати дозу у разі пропуску, щоб уникнути передозування.

Передозування

Передозування феназопіридину може спричинити підвищення концентрації у крові та токсичні реакції, зокрема метгемоглобінемію, нефро- та гепатотоксичність. Симптоми можуть включати блювоту, задишку, слабкість, жовтяницю, порушення функцій печінки та нирок. Лікування — негайна відміна препарату, проведення симптоматичної терапії, введення метиленового синього для лікування метгемоглобінемії, а також підтримуючі заходи.

Лікарські взаємодії

Феназопіридин може підвищувати біодоступність ципрофлоксацину при одночасному застосуванні. Можливе посилення дії інших препаратів, тому необхідно враховувати можливий ризик при комбінованому застосуванні. Рекомендується консультація з лікарем для корекції доз або режиму лікування.

Застосування при вагітності і годуванні груддю

Дані щодо тератогенної дії феназопіридину відсутні. В експериментах не було виявлено шкідливого впливу на розвиток плода при застосуванні у тварин. Однак, через обмежені клінічні дані, препарат рекомендується застосовувати під суворим контролем лікаря лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Відомо, що феназопіридин може проникати через плацентарний бар’єр і виділятися з грудним молоком, тому під час вагітності та годування груддю застосовувати з обережністю або уникати його використання.

Побічні дії

За класифікацією ВООЗ, побічні реакції можуть виникати з різною частотою:

• Рідко: головний біль, запаморочення, асептичний менінгіт, нудота, блювота, діарея, зміни кольору сечі або калових мас, висипи, свербіж, лихоманка.
• Дуже рідко: гепатотоксичність, метгемоглобінемія, гемолітична анемія у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алергічні реакції, порушення зору, зміни кольору склер або шкіри. Можливе розвиток ускладнень при передозуванні.

Протипоказання до застосування

• Підвищена чутливість до феназопіридину або допоміжних компонентів препарату.
• Захворювання печінки або нирок.
• Період грудного вигодовування.
• Анемія або метгемоглобінемія.
• Діти та підлітки до 18 років.

З обережністю застосовувати при серцевій недостатності, нервово-м’язових захворюваннях, а також у пацієнтів старше 65 років через відсутність достатнього досвіду застосування.

Особливі вказівки

• Застосування феназопіридину не повинно затримувати постановку діагнозу або початок етіотропної терапії. Це — симптоматичний препарат, який не замінює антибактеріальне лікування.
• При застосуванні можливе фарбування сечі у темно-оранжевий або червоний колір, калових мас — у оранжево-червоний, що є безпечним явищем.
• У пацієнтів із дефицитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий гемоліз еритроцитів.
• Не рекомендується застосовувати у випадках тяжких захворювань печінки або нирок.
• Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі до 30°C.
• Тривалість лікування — не більше 2 днів.

Вплив на здатність керувати транспортом і механізмами

Можливий розвиток побічних ефектів, таких як головокружіння, тому пацієнтам слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами під час лікування.

Перед застосуванням препарату Феназалгін обов’язково проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я.