Інструкція з застосування препарату Діувер

Форми випуску та опис

Діюча речовина

Основним активним компонентом є торасемід.

Клініко-фармакологічні групи

• АТХ-код: C03CA04
• Фармакотерапевтична група: діуретики (діуретичні засоби)
• Клініко-фармакологічна група: петлеві діуретики

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C. Термін придатності — 3 роки.

Фармакологічна дія

Діувер є петлевим діуретиком. Механізм його дії полягає у обратимому зв’язуванні з контранспортером Na+/Cl-/K+, що розташований у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Це призводить до зниження або гальмування реабсорбції іонів натрію, зменшення осмотичного тиску внутриклітинної рідини та зниження реабсорбції води. Також препарат блокує альдостеронові рецептори у міокарді, що сприяє зменшенню фіброзу та покращенню діастолічної функції серця. Торасемід має менший вплив на рівень калію у крові, ніж фуросемід, та триваліший ефект. Максимальний діуретичний ефект досягається через 2-3 години після прийому.

Показання до застосування

• набряковий синдром різного генезу, включаючи хронічну серцеву недостатність, захворювання печінки, легень та нирок;
• артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування, курс та доза

Загальні рекомендації

Препарат приймати внутрішньо 1 раз на добу після сніданку, запиваючи невеликою кількістю води.

Для лікування набрякового синдрому та хронічної серцевої недостатності

• початкова доза — 5 мг 1 раз на добу;
• при необхідності дозу можна поступово збільшувати до 20-40 мг на добу, а в окремих випадках — до 200 мг.
• лікування проводити протягом тривалого періоду або до зникнення набряків.

Для лікування артеріальної гіпертензії

• початкова доза — 2,5 мг (1/2 таблетки 5 мг) 1 раз на добу;
• за потреби дозу можна збільшити до 5 мг один раз на добу.
• у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Передозування

Можливі симптоми: надмірне підвищення діурезу з зниженням об’єму циркулюючої крові, електролітних порушень (гіпокаліємія, гіпонатріємія), різке зниження артеріального тиску, запаморочення, спутаність свідомості, колапс та порушення роботи серця.

Лікування: немає специфічного антидоту. Необхідно викликати блювоту, провести промивання шлунка, застосувати активоване вугілля. Проводити симптоматичне лікування, відновлення об’єму циркулюючої крові та електролітного балансу під контролем лабораторних показників. Гемодіаліз неефективний.

Лікарські взаємодії

• Торасемід підвищує концентрацію і ризик нефро- та ототоксичної дії цефалоспоринів, аміноглікозидів, хлорамфеніколу, ципротероксату, цисплатину, амфотеріцину В через конкуренцію за почечну елімінацію.
• Підвищує ефективність теофіліну і діазоксиду, знижує дію гіпоглікемічних препаратів.
• Збільшує ризик гіпокаліємії при спільному застосуванні з глікозидами серця.
• Посилює гіпотензивний ефект при одночасному застосуванні з АПФ-інгібіторами та антагоністами рецепторів ангіотензину II.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітність: застосовувати лише за життєвими показаннями під контролем лікаря, у мінімальних дозах, оскільки препарат проникає через плаценту та може викликати порушення водно-електролітного балансу у плода.

Годування груддю: у разі необхідності застосування препарату слід припинити грудне вигодовування, оскільки невідомо, чи виділяється торасемід у грудне молоко.

Побічні дії

• з боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, метаболічний алкалоз.
• серцево-судинної системи: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмії.
• обміну речовин: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, тимчасове підвищення креатиніну та сечовини, підвищення у крові рівня сечової кислоти, що може спричинити або посилити прояви подагри.
• з боку нирок: олігурія, гостра затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, гематурія.
• з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, острий панкреатит, порушення функції печінки.
• з боку ЦНС та органу слуху: шум у вухах, порушення слуху, парестезії.
• з боку шкіри: свербіж, кропив’янка, мультиформа еритема, анафілактоїдні реакції.
• з боку крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична та апластична анемії.

Протипоказання

• підвищена чутливість до торасеміду та інших компонентів препарату;
• алергія на сульфонаміди;
• ниркова недостатність з анурією;
• печінкова кома або прекома;
• виражена гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіповолемія та дегідратація;
• різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології;
• глікозидна інтоксикація;
• острий гломерулонефрит;
• декомпенсовані стенози клапанів серця;
• гипертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
• підвищення центрального венозного тиску (>10 мм рт. ст.);
• подагра;
• вік до 18 років;
• період лактації.

Особливі вказівки

• Застосовувати під контролем лікаря, регулярно контролювати рівень електролітів, функцію нирок та серця.
• У пацієнтів з підвищеною чутливістю до сульфонамідів можливий перехресний гіперчутливий реакція.
• При тривалому застосуванні рекомендується дієта з достатнім вмістом солі та калію.
• Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки необхідний особливий контроль.
• Можливий вплив на здатність керувати транспортними засобами та виконувати роботи, що вимагають підвищеної уваги.

Застосування при порушеннях функції нирок

Препарат протипоказаний при нирковій недостатності з прогресуючою азотемією.

Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказаний при печінковій комі та прекомі.

Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом лікаря.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Особливих корекцій дозування не потрібно, але слід проводити регулярний контроль електролітів та стану серця.

Застосування у дітей

Протипоказаний до застосування у дітей віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності.

Нозології (коди МКБ)

• I10 — есенційна (первинна) гіпертензія
• I50.0 — застійна серцева недостатність
• K74 — фіброз та цироз печінки
• N04 — нефротичний синдром
• N18 — хронічна хвороба нирок