Загальний опис

Анаприлін (англ. Anaprilin) – це лікарський препарат у формі таблеток по 10 мг, який належить до групи бета-адреноблокаторів. Випускається у пластикових контурних упаковках по 50 штук, а також у пластикових контейнерах і банках темного скла. Основною діючою речовиною є пропранолол. Препарат має широкий спектр застосування у кардіології, неврології та інші галузях медицини.

Фармако-терапевтична група

Бета-адреноблокатор

Коди АТХ

Фармакологічна дія

Анаприлін є неселективним бета-адреноблокатором, що гальмує активність β-адренорецепторів у різних системах організму. Це сприяє зниженню виробництва цАМФ з АТФ під впливом катехоламінів, що зменшує внутрішньоклітинне надходження іонів кальцію. Внаслідок цього препарат має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.

Після початку застосування Анаприліну у короткостроковому періоді відбувається тимчасове підвищення периферичного опору судин (ОПСС), але через 1-3 доби цей показник повертається до норми або знижується. Гіпотензивний ефект досягається за рахунок зменшення об'єму циркулюючої крові, зниження активності системи ренін-ангиотензин, а також впливу на центральну нервову систему.

Антиангінальний ефект забезпечується зниженням потреби міокарда у кисні, уповільненням серцебиття та поліпшенням перфузії міокарда через збільшення діастолічного періоду. Антиаритмічну дію препарат проявляє шляхом зменшення швидкості спонтанного збудження водіїв ритму, уповільненням провідності по AV-узлу та блокуванням аритмогенних факторів.

Завдяки цим механізмам Анаприлін знижує ризик розвитку ішемії міокарда, зменшує прояви миготливої тахікардії, а також має профілактичну роль у зменшенні головних болів судинного генезу та тремору.

Показання до застосування

• Артеріальна гіпертензія
• Стенокардія напруження, нестабільна стенокардія
• Синусова тахікардія (у т. ч. при гіпертиреозі)
• Наджелудочкова тахікардія, тахісистолічна форма мерцання передсердь
• Наджелудочкова та шлуночкова екстрасистолія
• Ессенціальний тремор
• Профілактика мігрені
• Алкогольна абстиненція (ажитація, тремор)
• Тривожність
• Феохромоцитома (у складі комплексної терапії)
• Дифузно-токсичний зоб, тиреотоксичний криз (у ролі допоміжного засобу)
• Симпатоадреналові кризи на фоні діэнцефального синдрому

Для лікування гемангіоми

• Проліферуюча інфантильна гемангіома, що потребує системної терапії
• Гемангіома, що загрожує життю або негативно впливає на функціонування систем організму
• Язвена гемангіома з болем або без відповіді на попередні методи лікування
• Гемангіома, що має потенціал для утворення рубців або деформацій

Спосіб застосування, курс і дози

Для дорослих

Внутрішньо: початкова доза становить 20 мг 2-3 рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити до 40-80 мг 2-3 рази на добу залежно від клінічного ефекту та переносимості.

Для застосування внутрішньовенно

Початкова доза – 1 мг струйно повільно, при відсутності ефекту через 2 хв повторити введення тієї ж дози. Максимальна добова доза – 10 мг, контроль АТ і ЕКГ обов’язковий.

Для дітей

Залежно від віку та маси тіла. На початковому етапі – 1 мг/кг/добу у 2 прийоми, з поступовим збільшенням до 3 мг/кг/добу. Титрування дози проводиться по 1 мг/кг/добу тиждень за тижнем з контролем стану дитини.

Перед кожним підвищенням дози дитина має перебувати під медичним наглядом протягом 2 годин, що включає контроль частоти серцевих скорочень та стану загалом.

Тривалість терапії – до 6 місяців. При рецидиві можливе повторне лікування.

Лікарські взаємодії

При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливий розвиток гіпоглікемії. Взаємодія з інгібіторами МАО може викликати небажані реакції.

Особливу увагу слід приділяти застосуванню з дигоксином, верапамілом, глібенкламідом, глібуридом, а також з лікарськими препаратами, що мають кардіотоксичний ефект, наприклад, доксорубіцином.

Взаємодія з бронхолітиками (сальбутол, тербуталін) може посилити бронхоспазм. Спільне застосування з феніндіном, ізопреналіном, морфіном, нітратами та іншими препаратами може змінювати їх концентрацію та ефективність.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Препарат застосовують під контролем лікаря, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Внутрішньо: можливе застосування у другому і третьому триместрах за суворими показаннями.

Пропранолол проникає у грудне молоко, тому при необхідності застосування у період лактації слід або припинити годування, або під контролем лікаря визначити безпечний режим використання препарату.

Побічні дії

• З боку нервової системи: слабкість, головокруження, головний біль, сонливість або безсоння, зміни настрою, депресія, збудження.
• З боку серцево-судинної системи: брадикардія, зниження артеріального тиску, порушення провідності, синдром "відміни".
• З боку дихальної системи: бронхоспазм, особливо у хворих на бронхіальну астму.
• Інші: порушення травлення, нудота, алергічні реакції, порушення зору.

Протипоказання

• Гіперчутливість до пропранололу або інших бета-адреноблокаторів
• Блокади серця II та III ступеня
• Кардіогенний шок
• Атріовентрикулярна блокада I ступеня (без кардіостимулятора)
• Бронхіальна астма та ХОБЛ у важких формах
• Копитоподібна стенозуюча кардіоміопатія
• Порушення периферичного кровообігу
• Гіпотензія

Особливі вказівки

Перед початком терапії необхідно провести повне обстеження, включаючи ЕКГ, визначення функціонального стану серця та судин. В процесі лікування слід регулярно контролювати рівень артеріального тиску, частоту серцевих скорочень та стан пацієнта.

При розвитку побічних ефектів або симптомів брадикардії, зниження АТ або задухи лікування слід припинити і проконсультуватися з лікарем.

Застосування при порушеннях функції нирок

Залежно від ступеня порушення функції нирок дозування може бути скориговане відповідно до рекомендацій лікаря. Необхідний регулярний контроль стану пацієнта.

Застосування при порушеннях функції печінки

У хворих з печінковими порушеннями слід з обережністю застосовувати препарат, оскільки метаболізм пропранололу може бути ускладнений. Дозування підбирається індивідуально під контролем лікаря.

Застосування у літніх пацієнтів

Літнім пацієнтам слід починати терапію з нижчих доз і під ретельним медичним контролем через можливе підвищене ризик розвитку побічних реакцій.

Застосування у дітей

Дітям призначаються відповідні дози залежно від віку та маси тіла, із дотриманням режиму контролю стану та частоти серцевих скорочень. Терапія повинна проходити під наглядом фахівця.

Коди МКБ

Згідно з класифікацією МКБ, показаннями до застосування є різні захворювання серцево-судинної системи, зокрема:

• I10 – Гіпертензія (артеріальна)
• I20 – Стенокардія
• I47 – Пароксизмальні тахікардії
• I48 – Миготлива аритмія
• R51 – Головний біль судинного генезу