Амлодипін — інструкція з застосування та характеристика
Загальна характеристика
Амлодипін — це таблетований препарат, який належить до групи блокаторів кальцієвих каналів, зокрема до класу дигідропіридинів. Його основна дія полягає у селективному блокуванні кальцієвих каналів у гладких м'язах судин, що сприяє їх розслабленню і розширенню просвіту, що має важливе значення у лікуванні артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця.
Форма випуску: таблетки по 10 мг амлодипіну безилату, що відповідає 10 мг активної речовини. Упаковки можуть бути різної кількості: по 20, 30, 60 або 90 штук у контурних ячейкових упаковках, з картонними пачками.
Код АТХ: C08CA01
Клініко-фармакологічна група
- Блокатор кальцієвих каналів
- Групова приналежність: БМКК (блокатори медіаторів кальцієвих каналів)
Фармакологічна дія
Амлодипін є селективним блокатором кальцієвих каналів II класу. Його антигіпертензивний ефект обумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин, що сприяє зниженню периферичного опору судин (ОПСС). Це зменшує навантаження на серце і покращує кровообіг. Також препарат розширює коронарні артерії, що сприяє покращенню кровопостачання міокарда, особливо при спазмі судин.
При застосуванні амлодипін зменшує потребу міокарда у кисні та енергії, що особливо важливо при стенокардії.
Показання до застосування
- Артеріальна гіпертензія — у монорежимі або у складі комбінованої терапії
- Стабільна стенокардія
- Нестабільна стенокардія
- Стенокардія Прінцметала — у складі монотерапії або у комбінації
Спосіб застосування, курс і дози
Для дорослих препарат призначають внутрішньо по 5 мг один раз на добу. За потреби дозу можна збільшити до максимальної — 10 мг на добу. Терапію слід починати з мінімальної дози та коригувати під контролем рівня артеріального тиску.
Максимальна добова доза: 10 мг.
Курс лікування визначається лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта.
Лікарські взаємодії
- Можливе посилення антигіпертензивної та антиангінальної дії при застосуванні з тіазидними і петльовими діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами.
- При одночасному застосуванні з симвастатином у дозі 80 мг спостерігається підвищення біодоступності останнього на 77%; при цьому рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг.
- Інші лікарські засоби, такі як ингібітори CYP3A4, ритонавір, еритроміцин, можуть збільшувати концентрацію амлодипіну у крові.
- Одночасне застосування з літієм може викликати підвищення рівня останнього у плазмі, що потребує контролю.
- Зменшення антигіпертензивного ефекту можливо при застосуванні з орлистатом.
- Комбінування з індометацином або іншими НПВС може зменшити ефективність амлодипіну.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. Його застосування можливе тільки у разі, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Дані щодо виведення амлодипіну з грудним молоком відсутні, тому при необхідності застосування препарату слід припинити грудне вигодовування.
Побічні дії
- З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки, тахікардія, гіперемія шкірних покривів, при високих дозах — артеріальна гіпотензія, аритмії, задишка.
- З боку травної системи: нудота, біль у животі, рідко — гіперплазія ясен.
- З боку нервової системи: головний біль, втома, сонливість, запаморочення, при тривалому застосуванні — парестезії.
- Алергічні реакції: шкірна висипка, свербіж.
- Інше: при тривалому застосуванні можливі болі у кінцівках.
Протипоказання
- Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.)
- Обструкція відтоку лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз)
- Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда
- Дитячий і підлітковий вік до 18 років — ефективність і безпека не встановлені
- Підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину
Особливі вказівки
- Обережність при застосуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією та після інфаркту міокарда.
- У пацієнтів похилого віку можливе збільшення T1/2 та зниження кліренсу амлодипіну, що вимагає контролю стану.
- Зменшення дози не потрібно, однак слід більш ретельно контролювати АТ.
- Застосування при гіпертонічному кризі не рекомендується.
- При припиненні терапії бажано робити поступове зниження дози, оскільки синдром відміни не спостерігається.
Застосування у особливих групах пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок
З обережністю призначають при порушеннях функції нирок, необхідний контроль стану пацієнта.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
З обережністю застосовують у разі печінкової недостатності, оскільки може знадобитися корекція дози.
Пожилі пацієнти
Дозування для цієї групи пацієнтів змінювати не потрібно, але слід більш ретельно контролювати стан.
Діти
Ефективність і безпека застосування у дітей не встановлені; застосування не рекомендується.
Коди МКБ
| Код МКБ | Захворювання |
|---|---|
| I10 | Ессенціальна (первинна) гіпертензія |
| I20 | Стенокардія (грудна жаба) |
| I20.0 | Нестабільна стенокардія |
| I20.1 | Стенокардія з документальним підтвердженням спазму (стенокардія Прінцметала, варіантна стенокардія) |