Інструкція щодо застосування препарату Аміодарон

Загальна характеристика

Аміодарон – це антиаритмічний препарат класу III, який застосовується для лікування та профілактики різних порушень ритму серця. Препарат має сильну дія, що дозволяє контролювати складні аритмії, включно з життє-threatening формами.

Форма випуску та склад

Коди АТХ

C01BD01 – Аміодарон

Клініко-фармакологічні групи

• Група: антиаритмічні засоби
• Фармакологічна група: антиаритмічний препарат класу III

Фармакологічна дія

Аміодарон є потужним антиаритміком, що належить до класу III за класифікацією ВОЗ. Його дія зумовлена блокадою каліївих каналів, що збільшує тривалість потенціалу дії кардіоміоцитів та рефрактерний період у передсердях, шлуночках, а також у АВ-узлі, пучку Гіса та волокнах Пуркіньє. Це сприяє зниженню автоматизму синусового вузла, уповільненню провідності по АВ-ділянках та зменшенню збудливості кардіоміоцитів. Крім того, препарат затримує швидкі натрієві канали, що характерно для засобів I класу, а також має коронарорасширюючу та антиадренергічну дію, що знижує потребу міокарда у кисні та покращує його кровопостачання.

Аміодарон впливає на метаболізм гормонів щитовидної залози, блокуючи перетворення T3 у T4 і зменшуючи їх захоплення кардіоцитами, що може викликати порушення функцій щитоподібної залози.

Показання до застосування

• Лікування та профілактика пароксизмальних порушень ритму серця:
  • життє-threatening ventricular arrhythmias (у тому числі ventricular tachycardia)
  • профілактика фібриляції шлуночків (у тому числі після кардіоверсії)
  • суправентрикулярні аритмії, особливо при неефективності інших методів терапії, зокрема при синдромі WPW
  • параоксизм мерцання та тріпотіння передсердь
  • екстрасистолія передсердь та шлуночків
  • аритмії на фоні коронарної недостатності або хронічної серцевої недостатності
  • стенокардія

Спосіб застосування, дози та курс лікування

Внутрішньо

Для дорослих початкова разова доза становить 200 мг (1 таблетка). Залежно від клінічної ситуації та відповіді організму, дозу регулюють лікарем. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Для дітей

Дозування складає 2,5–10 мг/добу, залежно від віку та стану дитини. Лікування та його тривалість встановлює лікар.

Внутрішньовенно

Розчин для інфузій готують та вводять струминно або крапельно. Розова доза становить 5 мг/кг маси тіла, максимальна добова — до 1,2 г (15 мг/кг).

Лікарські взаємодії

Аміодарон має тривалий період напіввиведення, тому його взаємодії з іншими препаратами можуть проявлятися навіть через кілька місяців після відміни. Основні взаємодії:

• Посилення ефекту та ризику аритмій при застосуванні з препаратами, що блокують каліїві або натрієві канали, зокрема з антиаритміками I класу, трициклічними антидепресантами, фенотиазинами, препаратами для загальної анестезії.
• Зниження концентрації аміодарону при застосуванні з колестираміном.
• Підвищення рівня дигоксину в крові та ризику дигіталісної інтоксикації.
• Збільшення ризику кровотеч при спільному застосуванні з антикоагулянтами, наприклад, варфарином.
• Посилення брадикардії та зниження серцевого викиду при комбінації з бета-адреноблокаторами.
• Можливе підвищення концентрації аміодарону при застосуванні з інгібіторами CYP2D6, наприклад, індометацином, циметидином.

Залежно від взаємодії, лікар може коригувати дозування або рекомендувати додатковий контроль стану пацієнта.

Протипоказання

• Абсолютні: вагітність і лактація, гіперчутливість до аміодарону чи йоду, гострі або хронічні порушення функції щитоподібної залози, важкі порушення функцій печінки, бронхіальна астма, AV-блокада II–III ступеня без встановленого кардіостимулятора, гострий інфаркт міокарда, кардіогенні шоки, виражена брадикардія.
• Відносні: тяжка серцева недостатність, порушення функції печінки, бронхіальна астма, важкі порушення електролітного балансу, а також у пацієнтів похилого віку та з порушеннями функцій печінки — з особливою обережністю.

Особливі вказівки

• Перед початком лікування необхідно провести рентгенографію легень, визначити рівень функції щитоподібної залози, а також — корекцію електролітних порушень.
• Під час тривалого застосування потрібно регулярно контролювати функцію щитоподібної залози, функцію печінки, а також — проводити офтальмологічний огляд і рентгенологічне дослідження легень.
• Після скасування препарату можливий рецидив порушень ритму, тому необхідно поступове припинення під наглядом лікаря.
• Пацієнти мають уникати тривалого перебування під прямими сонячними променями через фоточутливість.

Вплив на особи похилого віку, дітей та при порушеннях функції печінки

Підлітки та особи похилого віку — застосовувати з особливою обережністю, оскільки підвищується ризик брадикардії та інших ускладнень. Перед початком терапії потрібно провести додаткові обстеження.

Порушення функції печінки — застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик токсичних ускладнень. Необхідний регулярний моніторинг функціональних показників печінки.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи

• Брадикардія, AV-блокада, прогресування серцевої недостатності, можливі життє-threat аритмії.

З боку ендокринної системи

• Порушення функцій щитоподібної залози — гіпо- або гіпертиреоз.

З боку дихальної системи

• Кашель, задишка, інтерстіціальний пневмоніт, фіброз легень.

З боку травної системи

• Тяжкість у животі, нудота, блювання, зміни в аналізах печінки.

З боку нервової системи

• Головний біль, слабкість, запаморочення, периферична невропатія, порушення пам’яті, тремор.

Інше

• Кожна реакція може проявитися у вигляді фоточутливості, алергічних реакцій, порушень зору, змін у крові — тромбоцитопенії, гемолітичної або апластичної анемії.

Протипоказання до застосування

• Вагітність та лактація, гіперчутливість до компонентів препарату, важкі порушення функцій щитоподібної залози, захворювання легень, серцева недостатність, виражені порушення серцевого ритму, гострий інфаркт міокарда, гострий кардіогенний шок.

Особливі застереження

• Перед початком лікування необхідно пройти обстеження функцій легень, щитоподібної залози, електролітного балансу.
• Під час терапії потрібно регулярно контролювати стан пацієнта, зокрема — функцію легень та щитоподібної залози.
• Застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки, у літніх осіб та молодих пацієнтів.
• При розвитку побічних ефектів слід негайно звернутися до лікаря.

Для отримання більш детальної інформації щодо застосування, дозування та можливих ускладнень перед початком терапії рекомендується проконсультуватися з фахівцем.